Тренинговым компаниям: Добавить тренингВойти
TRN.ua

Депресія – солодкий стан безжиттєвості

Cвято минуло і пустота. Часто люди завершення свят сприймають трагічно – вони минули і нічого не залишилось, окрім гарних спогадів і днів, коли можна було відпочити від роботи.

Люди не цінують те, що в них є, вони дивляться на позитив з жалем, сприймають як минуле, як те, чого вже більше ніколи не буде. Поїхали у відпустку і побачили чудові речі, гарних людей та іншу культуру. Повертаються і одразу ж починається депресія: «Закінчилася гарна відпустка. Більше такої ніколи не буде. Навіть, якщо туди поїхати, таких переживань вже не зазнати.

Що в цьому поганого? Людина знецінює своє життя. Вона каже: «Я нещасна, відпустка закінчилась».

Як правильно чинити? Казати вголос: «Яка я щаслива: у моєму житті була чудова відпустка. Мені щастить».

Чому люди по-різному сприймають позитив? Все залежить, в якому емоційному тоні перебуває людина. У високому - вона щаслива, бо з нею трапилось щось гарне і є відчуття у собі сил це повторити. Вона знає, які у неї повинні бути стандарти, знає, чого хоче і яким воно буде. Якщо людина не відчуває у собі сили повторити певні дії, їй здається, що їй пощастило випадково, так не повинно було статись. Вона не вірить, що достойна отриманого.

Порада. Всіма силами піднімати свій емоційний тон. Вірити у себе і кожну невдачу сприймати як невеличкий бар’єр до великої цілі. Ставити перед собою величезні цілі і сміливо, відважно до них рухатись. Абстрагуватись від думок людей, які у вас не вірять, і робити свої маленькі дії, не зважаючи на погоду, на самотність, на шум, на балакучість довколишніх. Змінювати суспільство, яке не дає вам розвиватись. Змінювати роботу, яка вганяє вас у депресію. Змінювати стиль життя на той, який буде комфортний для тебе.

Креатив свята на одному диханні і непосильний креатив власного життя. Не всі люди ладні збудувати життя. Адже його планування – це креатив. А проміжок життя набагато довший, ніж 1 свято, та й івент не потребує надто багато зусиль від людини. Проте життя, щоб зробити його цікавим, потребує зусиль, від яких стає інколи боляче і тілу і розуму і емоціям. Щастя зазнають постійного ті люди, що здатні довго рухатись. Депресія стає на шляху у тих, хто прямує по життю ривками. Вони викладаються по максимуму, а потім накопичують енергію до наступного ривка.

Порада. Кожне свято – це певний етап життя. Але, якщо видно, що там буде далі, то зовсім не страшно, що щось прекрасне минуло. І прекрасне буває не тільки на свята, а щодня, просто треба трішки уважніше дивитися на довколишній світ і ділитись своїми позитивними емоціями щодня та отримувати добру енергію у відповідь.

Солодкий стан безжиттєвості. Коли людина перебуває у низькому тоні, це вона досягла станів безжиттєвості - страх, горе, апатія. В таких станах важко зрозуміти цінність життя. Безжиттєвість має солодкий смак. Ти спиш і розумієш, що тобі не треба вставати, бо сил немає. Стан слабкості солодкий, лукавий, він затягує все дужче і дужче. І ти кажеш: «Ну нехай, ще трішки полежу». Чому люди не хочуть виходити з цих станів? Тому що, коли виходиш з таких станів, доводиться долати момент дискомфорту. Наприклад, якщо людина не займається спортом, треба сильно напрягтися, щоб щось робити. Чому болить? Бо м’язи перебували у стані безжиттєвості, коли людина їх приводить у стан життєвості, їм боляче бути живими. Тому запрацювало те, що було дезактивованим. Те саме з емоціями - людина хоче бути щасливою, але стан нещасної - солодкий. Для того, щоб бути щасливою, треба продертися через нещасний стан, напрягтися. І коли вона себе долає, стає навіть трішки боляче. Тому що отримує такі відчуття, які раніше не відчувала. І вони не звичні. Люди часто не хочуть переживати. Адже емоції приходять з гарного кіно, в театрі, з поїздок, танців, спорту. І вони відмовляються від них заради оманливого комфорту вдома, біля телевізора, на дивані. Багато людей, якщо зауважували, важко ідуть на навчання. Навіщо вчитись? Вони все знають. Їм доводиться продиратись через енергію, яку треба вкласти, дискомфорт звичності та стабільності, щоб навчатись. І вони стикаються з тим, що навіть голова може боліти, розум, бо раніше їх не тренували.

Порада. Ці стани краще оминати. Якщо вже довелось в них втрапити, то треба швидко з них виходити, знаходити собі справи, які тебе зацікавлять та відволічуть, більше виходити в люди, більше спілкуватися, більше отримувати емоції з оточуючого світу.

Професія не визначає схильність людини до депресії.

Переконана, що існує статистика, але я би не стала ділити схильність людини до депресії в залежності від професії. Ця статистика міряє не професію, що призводить до цієї депресії, а кількість низькотонних людей, що приходять у цю професію.

Коли побувала у російські столиці, побачила по телевізорі кілька репортажів про те, як люди кидаються один на одного в московських заторах, стріляють один одного з пневматичних пістолетів, влаштовують бійки. Найлегше сказати, що люди у заторах дичавіють, втрачають людську подобу. Насправді у заторах надто багато людей з нелюдяною подобою, надто багато людей у свій час купили автомобілі, на які вони не заробили, бо було надто дешево, а досвід життєвий вони не здобули перед тим, як сідати як за кермо машини. Через те, що подібні люди потрапляють в затори, у них реакція саме така, вони по-іншому реагувати не можуть, бо їм здається, що всі їм винні і тільки вони одні нормальні на цьому світі. Якщо людина в низькому тоні, а саме в агресії, коли вона потрапляє у затор – реакція одна – агресія. Якщо людина у високому тоні, у неї нема ентуазізму до затору, а навпаки його обійти чи таки втрапити заради звичайної цікавості. Люди самі затягують себе в якісь ситуації. Вони своєю енергію притягують позитив чи негатив. Не професія викликає депресію, а визначена схильність людей примушує прийти у цю професію.

Чому у вчителя школи депресія? Тому що стресова робота? Стрес є всюди. І справа не в ньому, а в тому, як ця робота цінується. Наприклад, якщо ти вчитель у школі, то якщо пригадати фільм з «Іронія долі чи З легкою парою», то головна героїня говорила: «Наша робота не видна. Але вона приносить набагато більше користі, аніж ваша робота лікаря. Тому що ви хірург і ріжете просто зараз. А ми ріжемо 10 років. Або лікуємо або вбиваємо». Робота вчителя повинна бути дуже достойна, шанована. Бо ця професія створює людей. Вчитель – це той, хто дає тобі напрямок. Як це виглядало у нас? Вихователь у дитячому садку здобував освіту тільки в училищі. Це учитель з великої букви? В 15 років вона закінчила школу, пішла в ПТУ, 3 роки вивчилось, 18 років, нуль життєвого досвіду і її спрямовують фахівцем у дитячий садок. Це нелюдяно. Після інституту, тільки закінчила, життєвого досвіду нуль і одразу ж першокласників навчати. Це нелюдяно. В педучилище йшли ті, хто нікуди не міг поступити, і вони приходили до наших дітей. Професія вчителя зараз не пишеться з великої букви. А відповідальність божевільна. Якщо людина зробила шкоду комусь, вона це знає. Якщо я зробила злочин, знає. Може робити вигляд, що це не так, але я як людська істота знає, що принесла шкоду. І людина починає себе само знищувати: депресії, хвороби. Чому у вчителів зазвичай зоб? Тому що близько до гортані. Як вони дітей калічать? Словом. Основний інструмент – орган, який вони використовують, щоб знущатися над дітьми, - горло, гортань. Тому в них і голосові зв’язки летять.

Людина по своїй суті дуже гарна. І вона хоче створювати. Коли вона бачить, що створює щось погане, вона спрямовує дії проти себе. Вона сама себе починає знищувати. І тому люди реально самі себе карають за те, що вони зробили. Насправді є гарні вчителі, справжні вчителі. Вони не хворіють. Вони живуть довгі роки. До них учні приїжджають, які вголос кажуть: «Це моя вчителька з великої літери».

Чому людина піддається депресії? Бо вона не отримує належного визнання своїй роботі, якщо її не робить добре. Я б ввела вікові обмеження для вчителів та інші важливі критерії. В 90-х роках я спілкувалась з успішним американським тренером, коли у нас з’явились тільки тренінги, про систему підготовки. І він мені сказав, що тренером у них могла стати тільки та людина, в якої є успішний бізнес чи є успіхи в бізнесі, досягла точки кар’єри, вона успішна в сім’ї, успішна мати чи батько.

Порада. Працювати на своєму місці, займатися своєю справою і бути схильним ризикувати, експериментувати, шукати свій комфорт і щастя, а не ходити на каторжні роботи. Вдосконалювати себе як особистість, займатися спортом, щоб мати енергію на здійснення своїх мрій.

Автор: Богуш-Данд Людмила
Компания: BogushTime (все статьи компании)
Добавить комментарий
Ваше имя, компания:
Комментарий:
не более 1000 символов (введено: 0)
Эл. почта:
Проверочный код:
5 английских букв:
 или Отменить
См. также
Имбилдинг для мужчин, Формула любви
ИМбилдинг и его исторические корни в сексуальной культуре Арабских стран, Формула любви
Уникальная психологическая модель личности - Эннеаграмма, EnneaUkraine
Преимущества работы с CRM системой, Академия успешных продаж SV Trade
Ассистент руководителя. Каким нужно быть, Академия реализации
Перейти к списку всех статей
TRN.ua
Главная страница
Обратная связь
Помощь
Отправить страницу другу
Тренинговым компаниям
Тренинги и семинары
Тренинговые компании
Тренеры
Новости
Статьи
Услуги сайта
Статистика сайта
О проекте
Контакты
Условия использования
© TRN.ua — тренинги в Украине.
Сделано в компании «Реактор».