Тренинговым компаниям: Добавить тренингВойти
TRN.ua

Як сумістити українські реалії з європейськими можливостями, Або Професійні рекомендації, з чого розпочинати економічну інтервенцію до зони вільної торгівлі

12.04.2016
Як сумістити українські реалії з європейськими можливостями, Або Професійні рекомендації, з чого розпочинати економічну інтервенцію до зони вільної торгівлі

Про перші кроки щодо нових можливостей бізнесу та залучення коштів з Європи розповідає президент польської фундації «Центральноєвропейська Академія навчання та сертифікації» (CEASC), Микола Смолінський.

Про перші кроки щодо нових можливостей бізнесу та залучення коштів з Європи розповідає президент польської фундації «Центральноєвропейська Академія навчання та сертифікації» (CEASC), експерт з написання проектів до європейських структурних фондів, випускник Вищої школи менеджменту у Варшаві  за спеціальністю «Фахівець з євроінтеграції», постійний дописувач журналу «Роботодавець» та віце-президент Спілки орендарів і підприємців України Микола Смолінський.

– Пане Миколо, яка, на вашу думку, роль бізнесу в євроінтеграційних процесах?

– Донедавна усі розмови точилися довкола двох компонентів євроінтеграції: безвізового руху і рівня життя у країнах ЄС. Але все це – лише наслідки зовсім іншої моделі функціонування, в першу чергу, малого та середнього бізнесу. Наразі і в Україні починають розуміти, що, коли ми хочемо європейських цінностей, нам теж доведеться почати робити щось для МСБ – саме цей сектор забезпечує інновації, робочі місця, є основою для європейського способу життя, стандартів і цінностей.  Зауважу, що в ЄС фінансові інструменти, до яких має доступ МСБ, принципово недоступні для великого бізнесу. В Україні поки що інакше: щотижня читаємо про надходження коштів до країни на розвиток різних галузей, енергетики, сільського господарства, але всі вони чомусь потрапляють в одні руки. Тому МСБ повинен сформувати своє середовище і заявити: цей ресурс повинен прийти до нас.
– Фундація CEASC багато зусиль і часу вкладає у створення саме такого середовища. Що пропонуєте бізнесу зараз? До чого готуватися?
– Існує таке поняття як час життя інформації – середній час, протягом якого половина наших знань стає неактуальною. Сьогодні він становить півтора – два роки, тому доведеться звикати до того, що вчитися треба постійно. Нові технології, нові економічні та міжнародні умови змінюються блискавично, і це потребує постійного оновлення знань.

Нам слід навчатися і бути поінформованими, брати можливості, які самі йдуть в руки. Що більше людей це усвідомлять, то скоріше Україна стане повноцінно європейською державою із достойним рівнем життя.

Наприклад, наш продукт – друга вища освіта «Менеджер європейських проектів у фінансовій перспективі ЄС 2014 – 2020». Впродовж дев’яти місяців слухачі навчаються писати и подавати до обраних програм проекти з високим шансом на отримання дофінансування. Це, власне, і є той інструмент, за допомогою якого український МСБ може отримати кошти ЄС.

На жаль, поки що ми стикаємося із тим, що в Україні фахівців з написання і управління такими проектами дуже небагато. Для порівняння – у Польщі їх близько 12 тисяч. Вони залучають для розвитку країни десятки мільярдів євро.

Або ж інша навчальна  програма з отримання другої вищої освіти – «Стандарти ISO та управління через якість (TQM)».  На початку року Кабмін скасував близько 1300 радянських ГОСТів. Але лише невеликий відсоток українських виробників запровадили на підприємствах європейські стандарти. Між тим, однією з ключових умов присутності на європейському ринку є впровадження на виробництвах системи якості сімейства ISO плюс використання галузевих стандартів. Тому не дивно, що лише 3-5% українських компаній в стані просувати свою продукцію на європейські ринки з огляду на її відповідність тамтешнім вимогам якості, а 80% навіть не знають про якісь додаткові вимоги і стандарти, без яких просто не зможуть щось продавати не лише в Європі, а й в Україні.

Зокрема щодо продуктів харчування: до 1 січня 2016 року Україна після підписання асоціації з ЄС зобов’язалася перейти на систему ХАССП у їх виробництві. Цей перехід поки що відтермінований, але протягом двох років ХАССП має бути запроваджений на будь-якому харчовому підприємстві, що пов’язане з оборотом харчової продукції, включно із виробниками упаковки, ритейлерами та  організаціями громадського харчування.  Не тільки у виробництві харчової продукції, починаючи від насіння і завершуючи продуктами, але й усіх супутніх сферах!
– Без цього нас не пустять на європейський ринок? 
– Навіть більше – в Україні торгівля без відповідності вимогам ХАССП буде заборонена. Нещодавно українські виробники молочної та тваринницької продукції отримали право вийти на ринок ЄС. Це означає, що згадані виробники виконали всі вимоги стандартів, пройшли усі необхідні процедури сертифікації, підтвердження рівня якості, рівня безпеки і почали перші поставки на європейський ринок. Але це близько 20-30 підприємств. Кілька десятків із тисяч чи навіть десятків тисяч!
– Що робити іншим десяткам тисяч компаній, які прагнуть підкорити Європу?
– Ємність європейського ринку практично безмежна. Кількісно населення об’єднаної Європи – близько 300 мільйонів, і купівельна спроможність громадян ЄС дуже висока. Для прикладу – Польща: за співставної кількості населення ринок Польщі в залежності від товарної групи в 10 – 30 разів перевищує ринок України за купівельною спроможністю! Тому дивно чути, побоювання, ніби ЄС завалить своєю продукцією наш ринок…
 – Що іще, крім стандартів якості, варто змінити?
– Європейський ринок – це об’єднаний ринок із трьома базовими підходами: вільний рух товарів, вільний рух людей, вільний рух капіталів. Відповідно, усе наше законодавство мусить бути змінене з метою забезпечення аналогічних стандартів для України. Більше того, актуальним є прийняття антикорупційного законодавства. Оскільки, окрім технічної допомоги, у розмірі десятків мільярдів євро, яку ми очікуємо у найближчі місяці, до України надходитимуть кошти на порядки більші, потрібно створити законодавче поле, яке гарантуватиме, що ці ресурси будуть використані за призначенням. Щоб усі сторони процесу знали, що ці гроші, грубо кажучи, ніхто не вкраде. Поки що у нас цього не вельми хочуть, але грошей вимагають.

– З яких джерел фінансується європейський бізнес?
– 
Окрім власних ресурсів, на території ЄС існують також дотації, або так зване дофінансування. Це кошти структурних фондів ЄС і кошти держав – членів Європейського союзу, які виділяють на вирішення тих чи інших проблем групі, громадській організації або бізнесовій структурі. Це може бути і фірма, і органи влади, медична установа або громадська організація, головне, щоб цю інституцію можна було юридично ідентифікувати. Тут дискримінації немає, на відміну від інструментів, які зараз працюють в Україні.

Кредити і запозичення – зрозумілий нам стандартний банківський продукт, але з невеликою відміною: коли закордонні бізнесмени чують про наші 36% річних за кредит, вони просто не вірять почутому. В Європі так не буває:  6 –  8%, буває навіть 4%, і це повна вартість обслуговування кредиту. Тут вже наші учасники не вірять і кажуть, що так не буває. Також є такий інструмент, як лізинг, українці також часто бажають ним користуватися, але поки що через відсутність адекватного законодавства в Україні це проблематично.

– Про кредити – можна трохи детальніше.
– 
Існують два основні типи кредитів. Обіговий – призначається на фінансування потреб,які виникають під час поточної господарської діяльності. Інвестиційний  – використовується на фінансування або покращення основних засобів підприємства. Але тут треба розділити власне інвестиційні кредити і кредити на фінансування інвестиційних проектів.

Власне інвестиційний кредит ви можете отримати, якщо вам необхідно модернізувати основні засоби виробництва. Натомість інвестиційний проект передбачає, що ми щось робимо, як правило, з нуля, те, чого наразі не існує. Тут діє декілька типів співфінансування. Ви можете інвестувати власні кошти, частину нададуть банки, і ці кошти треба буде повернути, якась частина буде дотаційна, її не потрібно повертати. Відповідно, підготовка документації на отримання цих двох типів інвестиційних кредитів відрізнятиметься.

Щодо термінів кредитування: вирізняються короткотермінові кредити – до 1 року, середньотермінові – 1-3 роки, довготермінові – більше трьох років.

Такі ж правила діють і для лізингу.

Як правило, банк не сам вирішує питання термінів і відсотків, ці правила регулюються національним законодавчим полем. Тому банки на території ЄС не мають права заробити на своєму клієнті більше, ніж це передбачено у законодавстві: норма банківського відсотку є стандартною, тому банки здебільшого конкурують за якість обслуговування клієнтів і нарощування клієнтських масивів. Залежно від типу проекту і джерела фінансування інколи для його отримання доведеться відкрити окремий рахунок.

Варто звернути увагу, що, особливо в інвестиційних проектах, ми ніколи не отримаємо повну суму одразу. Тому в документах мають бути розписані і транші отримання коштів, і процедура погашення кредиту, і його захисту. До речі, така робота з траншами дозволяє оптимізувати інвестиції. Часто виявляється, що, коли ви вже купили обладнання, відшкодували ПДВ, почали продаж продукції, вам не потрібна заявлена на самому початку сума. Тому вона може бути переглянута у бік зменшення.
– Щодо забезпечення кредиту: в Україні, як правило, банки вимагають заставу – майно, яке можна в разу неповернення кредиту швидко продати і погасити заборгованість. А як у Польщі?

– Ви пишете бізнес-план: або на започаткування справи, або на модернізацію. Через цей інструмент ви можете отримати, залежно від регіону, до ста тисяч доларів. А заставою є – важко повірити українцеві! – тільки

вексельний бланк, підписаний вами. Вашим підписом ви даєте згоду на певні дії щодо вас у разі неповернення коштів. Але ж ваш бізнес-план засвідчує, що кредит ви берете на справу, а не на проїдання!

Окрім цього існує особиста застава. Дуже часто фірма є товариством з обмеженою відповідальністю і реалізація її майна може не покрити збитків кредитної установи. Натомість страхування життя підприємця, який підписує документ, є доброю банківською гарантією на забезпечення кредиту. Суму страховки банк з’ясовує в страховій установі і відповідно приймає рішення про надання кредиту. Сподіваюся, цей інструмент колись прийде і до України. І тільки потім іде власне майнова застава –  насправді в ЄС вона непопулярна.
 – Які вимоги висуватиме банк до позичальника?

 – Кредитоспроможність: які ваші джерела надходжень, яка спроможність платити по кредиту. Якщо ви – компанія, вивчатимуть фінансову історію підприємства, а також – людини, яка буде підписувати угоду від імені юридичної особи.

Насамперед  банк зацікавиться балансом підприємства. Якщо ви щойно зареєструвалися, поки що у вас немає звітності, і це може бути певною проблемою під час отримання кредиту. Звідси – поширена думка, що кредит може взяти лише фірма, як працює на ринку більше трьох років. У Польщі можна купити вже існуючу фірму. Якщо ви вирішите діяти таким чином, звертайте увагу на фінансову історію цією фірми. Якщо вона зареєстрована понад три роки, але здавала звіти з нулями, для банку це нічого не змінить.

Друге – існуючі зобов’язання. Банк обов’язково відкопає інформацію, кому і скільки ви ще винні, і тільки після цього прийме рішення про надання вам коштів.

Історія ВІК – у польських банках це реєстр боржників. Якщо ви колись мали заборгованості чи по оплаті обслуговування рахунку, чи за комунальні платежі, адміністративні штрафи – у реєстрі все це відображено і впливає на рівень довіри банку до вас. Цю довіру ВІК відображає у вигляді рейтингу від 0 до 4.

Звертатимуть увагу і на вік отримувача кредиту, стаж професійної діяльності. З одного боку, молодий вік свідчить про меншу досвідченість, натомість, якщо заставою виступає страховка, то імовірність настання страхового випадку нижча.

Старші люди щодо страховки входять до групи ризику – гроші можуть банку не дістатися. Тому польські банки моніторять навіть соцмережі. Якщо ви на фотографіях у Фейсбуці з сигаретою – ви отримуєте від’ємні бали. Експерти оцінюють, хто ваші друзі, про що ви спілкуєтеся, який спосіб життя ведете, і роблять комплексний висновок,чи варто вам довіряти. В Україні поки що перевіряють соцмережі лише під час прийому на роботу до великих компаній, але тут у нас ще все попереду.

Вартість кредиту: у скільки обійдеться користування ресурсом? Тут існують чотири ключових компоненти. Перший – VIBOR, офіційна ставка Нацбанку, яку ми змінити не можемо. У Польщі в останні роки вона коливається в межах 2-2,2%. Це те, що ми сплачуємо обов’язково.

Далі іде MARŻA (маржа) – заробіток самого банку, в Польщі він завжди буде від 1 до 1,5% і не більше: по-перше це теж врегульовано законодавчо, по-друге – дуже висока конкуренція.

От на чому банки дійсно заробляють – це PROWIZJA, одноразова винагорода банку за підготовку документів. Цей компонент вам одразу доведеться заплатити окремо або погасити у першому ж платежі. Якщо підсумувати все це, вийде 8-9%.

Але у Польщі діє інститут фінансових радників. Це – сертифіковані фахівці, які часто є вповноваженими кількох банків. Якщо ви звернетеся до такого фінансового радника, він може підібрати варіант у 4,5 – 5%, а послуги самого радника ніколи не перевищують 1% від вартості кредиту, причому оплачують їх тільки тоді, коли ви вже почали отримувати кредитні кошти.

– Ви казали, що в Україні лізинг не надто популярний. А в ЄС? 

 В Європейському союзі він дуже поширений і популярний навіть порівняно із банківським кредитом. Як правило, для оформлення лізингової угоди потрібно менше документів, швидше приймаються рішення, дуже часто можна знайти варіанти лізингу «з нуля». Тобто тут не потрібні застави, гарантії тощо. Адже власником майна є не ви, а та компанія, яка надає вам його в лізинг.

Ви щомісяця погашаєте частину вартості цього майна, але маєте змогу одразу розпочати бізнес і заробляти, не витрачаючи великі суми на стартові інвестиції. Амортизація цих засобів теж не є вашою проблемою. І коли ваша лізингова угода завершиться, ви повернете майно власнику і матимете змогу узяти нові засоби, не переймаючись подальшою долею орендованого вами раніше майна.

– Якою є у Польщі вартість лізингу, тобто, переплата відносно повної вартості такого самого засобу, якби ви одразу купили його за повну суму?

– Залежить від того, що ви берете в лізинг. Якщо легкові, вантажні автомобілі та інші транспортні засоби – на них вартість лізингу не перевищує 4,5%.

Верстати та обладнання – тут вартість лізингу буде вищою, може сягнути і 30, і 40 відсотків. Таким чином лізингова компанія підстраховується: адже після розірвання угоди верстат треба буде демонтувати, вивезти і запропонувати комусь іншому, а це не автомобіль, який їде сам і на який завжди знайдуться бажаючі…

Медичне обладнання, хоча і більш мобільне і менш складне, також коштуватиме дорого: тут головний ризик полягає у швидкій зміні технологій –лізингова компанія навряд чи зможе запропонувати таке обладнання комусь після вас, бо воно застаріє.

Лізинг нерухомості у нас практично не існує, а в Польщі дуже поширений. Тут найцікавіше, що ви будуєте приміщення за власні кошти, а потім продаєте його лізинговій компанії і вже винаймаєте власне приміщення, виплачуючи відсотки по договору лізингу. Здавалося б – повна дурниця. Але виходить, що ви повертаєте собі кошти, витрачені на будівництво, а витрачаєте лише невеликі гроші за те, що приміщення утримують в порядку і ви можете ним користуватися. З точки зору швидкості обігу коштів це дуже вигідна форма роботи для об’єктів, вартість яких починається від 15 млн. доларів. Застава по лізингових угодах така сама, як і з банківськими кредитами – особиста і майнова.
– А як щодо дотаційних коштів?

– Це ті, які не потрібно повертати. Хто їх дає? Європейський союз як структура – майже три десятки країн. Вони відраховують певні кошти у бюджет Європейського союзу. Ці гроші перерозподіляються на вирішення завдань, актуальних для ЄС. Причому лише половина витрачається безпосередньо з Брюсселю, решта іде в розпорядження національних урядів, вони самі визначають, на що ці гроші витратити.

Україна поки що не є членом ЄС, але могла б отримати частину цих коштів, і повертати їх, ще раз наголошую, не доведеться. Навзаєм від нас вимагають небагато – не створювати проблем і самим не бути проблемою для оточуючих, найперше – країн ЄС. Їм набагато простіше і дешевше підтримати позитивні зміни у нас, ніж дочекатися, коли українські біженці полинуть до Європи навздогін за сирійськими.
– Чому ми постійно згадуємо дату 2020, говорячи про дотаційні кошти? «Фінансова перспектива ЄС – 2020», «Горизонт – 2020»?

 Європейський союз живе семирічними горизонтами планування. Кожні сім років пишеться новий план, у якому визначають цілі і пріоритети і відповідно під них закладається фінансовий ресурс. Це означає, що до 2020 року усі пріоритети визначені, їх можна прочитати на сайті європейської комісії. Якщо насправді хочемо працювати із дотаційними коштами Європейського союзу, то й собі повинні мати стратегію.

Хто в Україні має стратегію розвитку до 2020 року? На диво, частина регіонів мають такі стратегії, розроблені західними компаніями за європейські кошти. Із цими документами доведеться звірятися.

Наприклад, ви зібралися зайнятися виготовленням текстилю. Отже, у проектній заявці маєте показати, що ця діяльність відповідає стратегії розвитку вашої  компанії, регіону, можливо – національній стратегії. Усе це доведеться згадати у самій проектній заявці на початку доступу до цих коштів.

Якщо ми подивимося на польські інституції – підприємства, університети, органи самоврядування – як правило, вони мають окремий проектний відділ, який займається саме цим. З одного боку – визначають потреби, які існують в рамках стратегій, а з іншого –де є фінансові ресурси, дотаційна допомога, по яких правилах вони залучаються, і коли буде конкурс – вони готові до того, щоб на заявлену суму надати проектну заявку. Так само ми повинні слідкувати за європейськими програмами з єдиною метою: пошук співпадінь наших стратегічних цілей і їхніх.

– Періодично оголошуються конкурси, де вказуються типи проектів, які потрібно реалізувати у певному періоді. Як взяти в них участь? 
– У програмі фонду, стратегічних документах вказано, чим саме займається фонд,  яких цілей хоче досягнути до 2020 року, яку повну суму має на реалізацію цих цілей. Але у кожному конкретному конкурсі вказана сума, яка виділяється саме на цей період, терміни подачі і технічні параметри проектів. Конкурси оголошуються періодично – раз на три місяці, шість, рік, тому подавати проекти на ці конкурси ви зможете так само періодично. Отже, конкурс оголошений. Проект у вас, як ми пам’ятаємо, вже написаний. Нам залишається його адаптувати у так звану проектну заявку – вписуємо дані написаного проекту у ті параметри, які пропонує конкурс, і подаємо нашу заявку. Якийсь час триває розгляд поданих проектних заявок (у поточній версії програми «Горизонт 2020», наприклад – до 3 місяців). Їх оцінює рада незалежних експертів з усієї території ЄС. Ті, чиї проекти пройшли  експертний відбір, отримають пропозицію на підписання грантової угоди і реалізацію проекту. Наступний етап – сама реалізація. Після того як ваш проект підтриманий і ви почали його реалізовувати, надходить дофінансування. Під ці кошти ви повинні виконати усе, що написано у проекті. Це є певна відповідальність. Тому будуть і аудити, і перевірки на усіх етапах виконання проекту. Оце і є цілісний підхід до можливостей. Ми звикли вважати інакше: ви дайте гроші, а далі, мовляв, вже самі знаємо, як будемо їх витрачати. Але нам не дозволять витрачати, як ми знаємо. Є чіткі підходи, щоб забезпечити досягнення цілей проекту. Номер «ми дуже хотіли, але не вийшло» не пройде. Це нікого не цікавить, вам надали кошти європейських платників податків, за них маєте відповідати.
– Пане Миколо, чи можете зупинитися докладніше на інструменті, який на слуху в українців – програма Єврокомісії з досліджень та інновацій «Горизонт – 2020».
– Це одна з найбільших програм із бюджетом близько 80 млрд. євро, яка має ключові пріоритети реалізації: передова наука, індустріальне лідерство, суспільні виклики. Загалом у цих програмах можуть брати участь лише країни – члени Європейського союзу. Але минулого року Україна підписала окрему угоду із Єврокомісією у розрізі «Горизонту 2020», яка передбачає, що Україна як держава і усі українські юридичні особи «Горизонтом – 2020» будуть трактуватися, як юридичні особи з країни – члена ЄС. Документ опублікований на сайті Єврокомісії. Це значить, що українські юридичні особи можуть бути так званими лідерами проектів програми. Тобто, ми можемо подати заявку і повністю відповідати за реалізацію проекту, а кошти у повному обсязі можуть прийти на наш рахунок.  Після того, як наш уряд виконає низку вимог, програма для України запрацює  повною мірою. Поки що ми, на жаль, трактуємося як «третя країна», а це означає, що ми можемо бути лише партнерами у проектах, які реалізуються за кошти «Горизонту». Щоправда, мені відомі десятки випадків, коли через створення власних представництв на території ЄС або входження у партнерські проекти українці присутні в програмі. Статистика по вже оголошених 113 конкурсах свідчить, що юридичні особи з України отримали 0,3% фінансування, яке вже було розподілене по результатах цих конкурсів. Отже, у когось вже є історії успіху, або принаймні почалося фінансування. Таких історій буде набагато більше, коли наші урядовці усунуть основні перепони.

– Які саме?
– 
Наприклад, якщо кошти надходять від Єврокомісії на ваш рахунок у євро – ви повинні продати валюту. Щоправда, місяць тому з’явилася постанова Кабміну:  кошти, отримані в межах угод, підписаних Україною і європейськими або міжнародними програмами, не трактуються як валютна виручка, не підлягають обов’язковому продажу і можуть по-іншому адмініструватися. Але про це ще не знають (чи роблять вигляд, ніби не знають) наші банки, казначейства… Ще треба внести якісь зміни до системи оподаткування. В Україні майже немає механізмів, як уникнути сплати податків, коли на ваш рахунок приходить мільйон євро. На території ЄС ці кошти обліковуються по-іншому, вони не можуть бути оподатковані, бо всі розуміють, що це за гроші. А у нас є проблема з кваліфікацією працівників казначейств. Мені відомі випадки, коли кошти у 100 тис. євро 2 – 3 роки лишаються на рахунках казначейства, бо ніхто не знає, як правильно з ними працювати, тому вони просто «висять».
 – А в чому полягає зміст самої програми? Що вони хочуть зробити за цих 80 млрд євро?
 Хочуть зміцнити позиції ЄС в сфері технологій і інновацій, до 2020 року стати світовими лідерами у технологіях і інноваціях. Інші завдання – убезпечитися від кризи, подібної до 2008 – 2009 років і відповідь на соціальні виклики: політичні, геополітичні, психологічні, екологічні, будь – які. Тут треба розуміти, що ми з одним проектом можемо звернутися до кількох конкурсів в рамках різних пріоритетів. Наприклад, ви хочете виробляти новий тип тканини, це новітні технології, водночас відповідь на економічну кризу, а якщо ж ваше нове виробництво менше забруднює навколишнє середовище, ніж старе, то тут ще й екологічні пріоритети…  Саме тому раджу починати з «Горизонту». Він незабаром стане доступним для нас, принаймні Європейська комісія зі свого боку зробила все, що могла. «Горизонт» – найбільша програма, яка адмініструється з Брюсселю.. Але не лякайтеся – до Брюсселю їхати не доведеться, вони працюють повністю через електронні інструменти – портал учасника програми.  Інша річ, що «Горизонт» – досить складна програма, яка включає сотні пріоритетів, сотні конкурсів. У кожній країні – учасниці є національна агенція «Горизонту 2020» з мережею офіційних контактних пунктів. Вони мають інформувати, яким чином писати проекти, як шукати партнерів, поширити історії успіху. У нас в Україні така мережа контактних пунктів теж створена, але, на жаль, ще повноцінно не запрацювала. Мені відомо, що лише у Львові і Києві людям вдається щось робити. В Польщі – дещо інакше. Там контактні пункти пропонують просто прийти і презентувати власну ідею в межах того чи іншого оголошеного конкурсу. Контактний пункт бере на себе написання проекту, управління ним і звітування, а виробники займаються тим, що вони найкраще вміють. Крім офіційних контактних пунктів, у Польщі діє ще чотири мережі офісів, метою яких є провести якомога більше проектів і залучити максимум коштів. Як результат: Польща – лідер ЄС по кількості залучених коштів на одиницю населення в країні.
– Відомо, що проекти «Горизонту» мають якісь особливі умови участі?

 –Так, за деякими винятками проекти обов’язково партнерські, тобто, для підтримки проекту вимагатимуться як мінімум три партнери з трьох різних країн. Раджу обирати тих партнерів, яких ви вже знаєте і працювали спільно. Адже звітується за виконання проекту завжди одна організація – лідер, яка і несе повну відповідальність. Не вдасться сказати Європейській комісії: партнер передумав, тому якихось речей в проекті не зроблено. Грантову угоду підписуєте ви з Європейською комісією, гарантуючи одразу добросовісність усіх своїх партнерів. На порталі учасника, обравши програму «Горизонт – 2020», ми отримуємо доступ до її пріоритетів. Наприклад: чиста, безпечна та ефективна енергія. Якщо ми перейдемо в цей розділ – нижче відкриються конкурси, кожен з яких має свою назву. Обравши назву, ми отримуємо доступ до документації конкретного конкурсу. Але для того, щоб відправити проект, вам треба буде вказати номер юридичної особи на порталі учасника. Коли ви реєструєте польську компанію, перевірка організації відбувається за лічені хвилини, оскільки програма має доступ до єдиного реєстру польських юридичних осіб. Із Україною це буде довше.

– Як оцінюються проекти?

 Процедура оцінки відбувається в кілька етапів. Перший етап: відбувається технічна оцінка проекту – чи виконали ви усі базові вимоги конкурсу. Оцінюються ваші партнери – хто вони, звідки, а також бюджет проекту, наявність необхідних додатків, відповідність пріоритетам конкурсу. Другий етап – проект розглядає група експертів з різних країн. Частина з них – фахівці з предмету конкурсу (наприклад – з енергозбереження), частина – фахівці з управління проектами. Вони виставляють свої оцінки, приймають колегіальні рішення, які проекти можуть бути реалізовані. Третє – експерти зустрічаються в Брюсселі і обговорюють кожний проект окремо. На таку оцінку проекту можуть запросити його авторів в разі, якщо треба щось пояснити або уточнити. Пам’ятаємо, що ми претендуємо на кошти бюджету ЄС, і тільки-но із нами підпишуть грантову угоду, вони несуть таку саму відповідальність, як і ми, за виконання або невиконання поставлених у проекті задач, тому кровно зацікавлені, щоб обрані ними проекти були реалізовані якнайкраще.

– Мабуть, всім цікаво, скільки грошей можуть дати на реалізацію проекту? – Отут дійсно є цікавий момент. У багатьох конкурсах бюджет проекту має бути не менше 2 млн. євро і не більше 5 млн. євро. Звичайно, ми зможемо витратити і п’ять мільйонів, але не забувайте, що у проектній заявці треба чітко вказувати, на що саме витрачаються кошти і що має бути в результатах. Натомість маємо багато ідей, реалізація яких коштує не так уже і дорого. І постає питання: а куди подіти решту коштів, які надаються в межах конкурсу? Та й українські університети, які могли б освоювати такі суми грошей, просто не мають досвіду оперування ними. Ще одне: по деяких типах конкурсів фінансування становитиме не 100%, а лише 70%. Де знайти решту? В розвинених країнах, як ми вже казали, – у банку під фінансування інвестиційного проекту, в Україні – питання.

 – Що хочуть бачити у наших проектах?
 Іноваційність, творчість, креативність. У кожній сфері, яку фінансує ЄС, мусить бути компонент чогось нового, оскільки Євросоюз прагне зайняти лідерські позиції по ряду напрямків. Інновація – це технологія, яка може існувати досить давно, але на ринку ЄС представлена не більше як три роки. Тобто: ви не можете подати на дофінансування просто ідею, підтверджену лише патентом. Існує шкала розвитку технології – від 1 до 9. І відповідно конкурси SME будуть працювати із рівнем розвитку технологій, починаючи від шостого. Значить, те, що ви хочете впровадити за кошти Європейського союзу, повинне існувати у вигляді прототипу чи використовуватися у вигляді демонстрації в умовах, наближених до реалій. Але якщо ми вже маємо функціонуючий прототип, але не маємо лабораторії, щоб його вдосконалити, чи лінії з виробництва – тільки тоді наша технологія може бути запропонована на конкурси в рамках SME. Нам потрібно буде докласти щодо цього якісь експертні висновки. Оцінку може дати доктор наук, професор, який спеціалізується у цій сфері, цим часто користуються поляки. Коли тепер хочемо дізнатися, яка потреба ринку ЄС у нашій продукції, які є аналоги, скільки вони коштують, які країни ЄС потребують нашого продукту, де знайти партнерів, то це можна зробити на кошти Європейського союзу. На це дослідження разом із розробкою патенту нам виділяють 50 000 євро одним платежем. Проводити такі дослідження і дії ми можемо впродовж максимум шести місяців. Після досліджень ми пишемо повноцінний бізнес-план із врахуванням результатів наших досліджень. Якщо ж виявиться, що ринку це нецікаво і існують аналоги, кращі від вашого – чи треба віддавати оті 50 000 євро? Ні, не треба. За 50 000 євро ЄС мінімізує свої ризики і не вкладає 5 млн. в завідомо неуспішну справу. На другій фазі ви повинні мати бізнес-план, ідеально протестований прототип, промисловий зразок, на основі якого почнете виробництво, і в рамках другої фази отримаєте від 500 тис. до 2,5 млн євро, на які зможете купити лабораторію, першу технологічну лінію, виробити продукцію, здійснити перші продажі. Вас ще немає на ринку повноцінно, але ви маєте якісний продукт з технологією його виробництва, з оцінкою потреб ринків, бізнес-план із пропозицією до інвестора. Тепер безпосереднього фінансування від європейської комісії не буде, але з таким багажем знайти інвесторів – вже не проблема, адже ви пропонуєте продукт, перевірений на ринках ЄС, захищений патентом. От так виглядає інструмент SME, орієнтований на малий і середній бізнес.
Ще важливий аспект: аби працювати з коштами ЄС, потрібно не лише вміти якісно писати проекти, а й мати систему управління якістю. Під час розгляду проектної заявки це буде обов’язкове запитання. Навіть до партнерського проекту без системи управління якістю ви можете не потрапити.
І ще наголошу на великій проблемі, із якою стикається Україна: співпраця бізнесу і академічної науки. У проектах «Горизонту» цінується партнерство, але найвищим балом будуть оцінені проекти, де один з партнерів – наукова чи дослідницька  установа, другий – виробнича установа, третій – консалтингова установа, яка знає, як правильно це вивести на ринки. І якщо консалтинг і бізнес якось вміють між собою працювати, то з наукою – поки що проблема. Але Львів є академічним центром, тому тут ця проблема може бути вирішена. І наостанок: у разі, якщо ви отримали фінансування, але щось не виконали і не досягнули своїх цілей, є ВІК. Ви більше ніколи на жоден проект від вашої організації чи з вашою участю не отримаєте пропозицій на підписання грантової угоди.

Автор: Смолинский Николай Владимирович
Компания: Центральноєвропейська академія навчань та сертифікації (все новости компании)
Добавить комментарий
Ваше имя, компания:
Комментарий:
не более 1000 символов (введено: 0)
Эл. почта:
Проверочный код:
5 английских букв:
 или Отменить
См. также
30 января в Киеве стартует новая группа курса «Управленческий коктейль» - тренинги для руководителей, 23.01.2017, Альянс-М, центр развития
Астропсихологическая характеристика при приеме на работу, 23.01.2017, Астрохаус, ваш астропсихолог
До конца зимней акции «Новогодний бонус» осталось всего 5 дней!, 23.01.2017, TRN.ua
1-2 февраля в Киеве состоится тренинг-практикум для отдела закупок. Выгодные закупки - это увеличение прибыли компании!, 23.01.2017, Альянс-М, центр развития
Игорь Манн «Маркетинг без бюджета» 6 марта в Днепре!, 23.01.2017, Национальный, бизнес-центр
Перейти к списку всех новостей
TRN.ua
Главная страница
Обратная связь
Помощь
Отправить страницу другу
Тренинговым компаниям
Тренинги и семинары
Тренинговые компании
Тренеры
Новости
Статьи
Услуги сайта
Статистика сайта
О проекте
Контакты
Условия использования
© TRN.ua — тренинги в Украине.
Сделано в компании «Реактор».