Прорив України починається зі Львова – ІТ та туризму

Прорив України починається зі Львова – ІТ та туризму

Зустріч з менеджером-економістом, екс-міністром економічного розвитку і торгівлі України Павлом Шереметою.

Україна часто потрапляє у невтішні економічні рейтинги. Що ж потрібно зробити, аби перестати бути найбіднішою країною Європи? Відповіді на ці питання шукали разом з менеджером-економістом, екс-міністром економічного розвитку і торгівлі України Павлом Шереметою на зустрічі в IT Step University. Він має досвід роботи як в Європі, так і в Азії. Його думки щодо економічного розвитку країни – цікаві, інноваційні, дещо навіть революційні. Про інвестиції, пенсійну систему, мігрантів – із уст експерта.

Що впливає на економіку?

Класична модель росту країни: праця, капітал, економічне зростання. Якщо ми зараз ставимо питання, як перестати бути найбіднішої країною Європи, нам треба додати щось із цих факторів, а також творчість і продуктивність, тобто привнести якісь інновації.

Прогноз населення України до 2050 року: до природнього зменшення додається ще й еміграція. Тому сегмент праці звужується ще більше, адже населення ставатиме менше.

Що з цим робити? Наприклад, у Китаї щороку збільшується кількість населення. Але там є також внутрішня міграція – у великі промислові центри. Люди починають працювати там на найбільших підприємствах з набагато більшою продуктивністю, хоча всі вони були і раніше чимось зайняті. Наприклад, у компанії Foxconn, яка виробляє iPhone, працює два мільйони людей – це майже втричі більше, ніж населення Львова. Збірка iPhone у Китаї коштує $7-14. Дизайн і розробка в Америці коштує майже $800. Це і впливає на вартість продукту. Тому, якщо хтось хоче залучати в Україну такі інвестиції і збирати в нас продукцію Apple, знайдіть спершу українців, які готові будуть працювати без вихідних за $7.

Праця за кордоном і наплив мігрантів

Це нормальний процес. Наприклад, поляки виїжджають на роботу до Великої Британії та інших країн Європи. Натомість, Польща сповна компенсує брак робочої сили українцями. І зараз я скажу трохи контроверсійну думку.

Нам дуже пощастило з такими нашими громадянами, як кримські татари. Є така річ, як «ісламські фінанси», тому що Коран забороняє позики і відсотки. Але мусульмани знайшли спосіб і почали випускати спеціальні облігації – сукуки. І містом, де випускається найбільше в світі цих облігацій, не є Дубай, Джакарта, Куала-Лумпур. Це місто – Лондон! Тобто, чому Київ, а потім і Сімферополь, не можуть бути такими центрами?

Крім того, є така річ, як халяль – вимоги до їжі. На неї найбільший попит, знову ж таки, не десь в Саудівській Аравії, а в Західній Європі, де багато мусульман. Тому, виробляючи, умовно кажучи, халяльну курятину, ми можемо збудувати цілий ринок. До того ж, покажемо, що ми багатокультурна країна – а це так і є!

Наплив біженців – загроза чи нові можливості?

Німеччина прийняла мільйон біженців з Сирії. І не тому, що вони такі добрі та нещасні. А тому, що в Німеччині також є проблема з працею. І німці намагаються зараз інтегрувати біженців у працю. Насправді Україні теж треба так робити. Якщо говорити про галузь ІТ, це можуть бути працівники з Індії. Та, знову ж таки,  чи ми до цього готові? Однак я не бачу інших шляхів для прориву. Зменшення вдвічі цін на газ ніякого прориву не дасть. Таких прикладів у світі ще не було. Для прориву економіки має значення, звідки взяти працю, і як її інтегрувати у наше суспільство.

Де взяти інвестиції?

У світі грошей значно більше, ніж нам потрібно. В Україні у 5 разів більше грошей, ніж ми використовуємо. МВФ виділив нашій країні 40 мільярдів доларів, а ми використали лише 8.

Державні інвестиції – це не завжди найкращий спосіб піднімати економіку. Не всі вони використовуються ефективно. Зараз Україна має 16% інвестицій. Економісти погоджуються, що достатнім був би рівень у 30%. Тож сьогодні нам треба говорити не про зменшення ціни на газ, а про те, як підняти рівень інвестицій!

Звідки приходять інвестиції? У світі іноземні інвестиції становлять всього 3-5%. 95-97% – це внутрішні інвестиції. В Україні, за моїми підрахунками, іноземні інвестиції – близько 20%. Найбільше – з Кіпру. Це по суті ті самі українські гроші, які «пропущені» через офшор. Чому ж реальні закордонні інвестори не вкладають гроші в Україну? Тому що в нас велика корупція і недостатній захист права власності.

Звідки беруться внутрішні інвестиції? По-перше, це валові заощадження (відсоток від ВВП). Китай заощаджує 45% і інвестує 42%. Україна ж інвестує 16%, бо заощаджує всього 18%.

По-друге, це персональні, особисті заощадження. До речі, у Китаї дуже добре заощаджують, тому що там немає державної пенсії.

Що не може бути інвестиціями? Я задумався, для кого будується стільки будинків у Львові. Квартира не може бути інвестицією. Наприклад, економіст Адам Сміт не вважав вкладення грошей в нерухомість інвестиціями, крім випадку, якщо вони починають приносити гроші. Тобто, якщо цю квартиру ви будете здавати в оренду, це можна вважати інвестицією. Якщо придбали для  того, щоб там жити – то це не інвестиція.

Кожен повинен відкладати гроші на свою пенсію самостійно

Пенсійний вік і саму систему пенсій придумав колись Бісмарк у Німеччині в 19-му столітті. Але тоді середній вік в Німеччині був 40 років, тож до пенсії не так багато людей і доживали. Згодом на наших теренах Радянський Союз забрав у людей землю, закрив кордони, натомість людям пообіцяли пенсії. Але СРСР давно немає, а радянська система пенсій у нас досі діє.

Та варто розуміти: у нас не буде державних пенсій, адже на це немає причин, якщо ми не працювали на державу. Відтак, це наше питання – що і скільки ми заощадимо. Наша країна на пенсії витрачає чи не третину бюджету. Китай – лише 10%. Решту грошей вони вкладають в аеропорти, будівництво мостів, потягів – тому ще підвищує продуктивність країни, а це і є державні інвестиції. У нас ці гроші йдуть на виплату пенсій. Я розумію, що нинішніх пенсіонерів ще треба підтримувати, бо вони працювали на радянську державу. Але згодом – все, крапка, треба починати відкривати пенсійні рахунки, про нас ніхто не потурбується.

Прорив в Україні починається зі Львова

Якщо в Україні і є прорив, то це туризм і ІТ у Львові. Але завжди кажу, що ІТ у нас так добре розвивається, бо в нас немає Міністерства ІТ. Щодо туризму, то Львів залучає 2,6 млн туристів. Туристом у місті вважається людина, яка залишилася на ніч, заплативши за готель, сніданок. У Львові в сфері туризму задіяні 100 тисяч людей. І цю роботу поки що не можна роботизувати.

Тож, як бачимо, вивчати економіку – не просто корисно, а й цікаво! Ніколи не завадить дослідити досвід різних країн, їхній шлях до економічного зростання та скористатися прикладом розвинених держав.


Залишити коментар
Будь ласка, введіть ваше ім’я
Будь ласка, введіть коментар.
1000 символів

Будь ласка, введіть email
або Відмінити

Інші статті в категорії IT, програмування, розробка Бізнес освіта, MBA