Жити за власним сценарієм

Кожен із нас, коли говорить про успіх, перш за все розповідає про власні здобутки та досягнення. Аби стати успішним, не обов’язково бути багатим чи «фартовим», головне – правильно визначити свої життєві пріоритети і мету.

Кожен із нас, коли говорить про успіх, перш за все розповідає про власні здобутки та досягнення. Мало хто замислюється над тим, що цьому передує. Звісно, хтось покладається на долю і завдячує їй своїм успіхом, інші ж, навпаки, розраховують лише на себе та свою життєву місію. Аби стати успішним, не обов’язково бути багатим чи «фартовим», головне – правильно визначити свої життєві пріоритети і мету, адже без цього не даси ради ні в бізнесі, ні в житті. Оксана Вишневська, бізнес-тренер і директор компанії «BogushTime», в інтерв’ю для журналу «Власний бізнес+Франчайзинг» розповіла, що таке життєва ціль і чому її важливо якомога швидше усвідомити кожному.

Пані Оксано, що таке життєва ціль? І як вона допомагає у досягненні успіху?
– Життєва ціль – це як внутрішній двигун, який працює постійно, мотивує, підштовхує людину. Життєва ціль (місія) у людини одна. І всі її якимось чином втілюють у життя, навіть якщо про це не здогадуються. Усі дії побудовані довкола місії. І якщо людина відхиляється від своєї життєвої цілі, вона починає страждати, бо внутрішній голос підказує: «Ти робиш щось не так. Замислюйся над своїм життям. Змінюй напрям».

Чи дійсно вона у всіх є?
– Так. Кожна людина створена за подобою Бога. І вона має усі можливості реалізувати той потенціал, який у неї закладений. Просто треба його реалізовувати, відкривати себе, а не сидіти, склавши руки: недарма кажуть, що під лежачий камінь вода не тече.

Інколи люди тікають від життя. Чому?
– Вони шукають спокою, щоб відсторонити нав’язане збоку. Це втеча від світу, який впливає не людину як на пульт керування. Втечі бувають різні: у монастир, медитації, еміграція, переїзди в інші міста тощо. Насправді не потрібно тікати: слід зосередитися на особистому розвитку і зрозуміти себе.

Чому так мало людей знають свою життєву мету і довго шукають її?
– Душа – вічна. Людина перероджується і всі знання береже у собі. Для нинішнього життя відкриті певні якості. Для іншого – інші. Завдання людини – знайти свою ціль і втілити її. Хто швидше це зробив, той і досяг щастя. Можливо, це вища таємниця, але я не можу відповісти на запитання, чому так мало людей знають власну мету. Напевно, це хтось придумав і ми виконуємо чужий сценарій.

Чим загрожує людині тривалий пошук життєвої мети?
– Втратою часу. Ті люди, які приходять до мене для з’ясування життєвої мети, кажуть: «Якби я знав це раніше, то не витратив би стільки часу не на те». Здобутий досвід вони отримали хибним шляхом. Але якби вони знали те, що знають сьогодні, рішення приймали б набагато швидше, чіткіше і з цілковитою впевненістю у його правильності.

Чи загрожує бізнесу персонал, власник бізнесу, які не знають своєї життєвої цілі?
– Ні. Більшість людей працює і не знає своєї мети. Є точка старту А й ідеальна точка В, куди людина повинна прийти. А дехто обирає ідеальну точку С, бо не знає точки В. Що ж таке точка С? Я працюю не тому, що хочу, а тому що вигідно: зарплата влаштовує, соцпакет, близько додому, кар’єрне зростання. Але це заняття не приносить бажаного «кайфу». В результаті виникає деякий стан D, коли людина починає ставити собі запитання: «А що я взагалі тут роблю?». Часто люди покидають успішні бізнеси. Своє рішення пояснюють: «Набридло, не розвиваюся». Насправді – причина, що людина не знає своєї мети й ідеального місця, куди рухається, тому обирає шлях найменшого спротиву. І починається те, що ми часто чуємо: зникає самоповага до себе, людина вважає себе «невдахою неуспішною». Починаються розмови з собою: «Це не моя справа, мама правильно казала, тато правильно казав: не туди я пішов». Апатія починає знищувати і людину, і оточення: зникають друзі, відвертаються родичі, колеги, а головне – сім’я, якій набридає чути скигління. Доки людина не навчиться сама себе поважати, ніхто за неї цього не зробить. А самоповага починається, коли робиш своє – тоді результати геніальні, вам хочеться всім про це розповідати і приходить визнання.

Чи можна бути щасливим і успішним, не знаючи життєвої мети?
– Так. Єдине запитання – чому ці люди успішні, світяться? Їх виховали сильними і цілеспрямованими. Але не навчили втілювати свої мрії та цілі, а лише підлаштовуватись під суспільство, під чиїсь завдання. Батьки нібито добре знають, що дитині краще робити, нав’язують свої ідеї. Наприклад, треба піти на фінансовий факультет, бо робота в цій сфері принесе багато грошей. На третьому чи після п’ятого курсу людина зривається, розуміє, що втрапила у пастку, і тоді починає шукати нове. І знову може не влучити у власну мішень. І коли людина приходить не на свою роботу, але в гарний колектив, співпрацює з гарними партнерами, вона щаслива. Але чи по-справжньому щаслива?

Життя за чужим сценарієм можна вважати повноцінним життям?
– Можна. Але чи потрібне таке життя? Якщо, звісно, немає свого сценарію, краще жити за чиїмось. Утім колись, наприкінці шляху, Вас запитають: «Що Ти робив усе життя? Жив за чужим сценарієм? Навіщо? Я дав Тобі сценарій, щоб Ти його реалізував. Чому ж Ти взяв чужий?». Жити за власним сценарієм – це усміхатися, чекати майбутнього з шаленою нетерплячістю і, прокидаючись уранці, казати: «Життя прекрасне».