Середньогодинна і середньоденна зарплата

Середня зарплата у всіх інших випадках її збереження, крім відпусток, обчислюється за два попередні місяці роботи

(абзац третій п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 р. № 100; далі — Порядок № 100).

Пунктом 8 Порядку № 100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої зарплати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, — на число календарних днів за цей період. Як бачимо, Порядок № 100 передбачає обчислення як середньоденної, так і середньогодинної зарплати, але не вказує, в яких саме випадках слід обчислювати та застосовувати середньоденну, а в яких — середньогодинну зарплату.
   Аналізуючи це питання на сторінках журналу «Заробітна плата» № 3/2017, с. 60 та № 9/2017, с. 49, ми дійшли висновку, що в цілях збереження середньої зарплати для тих працівників, які працюють за підсумованим обліком робочого часу, слід обчислювати середньогодинну зарплату.
   А Мінсоцполітики у листі від 06.10.2017 р. № 19671/0/2-17/28 зазначає, що за час перебування працівника на курсах підвищення кваліфікації, у відрядженні за дні здавання крові та (або) її компонентів тощо оплату проводять із урахуванням середньоденного заробітку. У ситуаціях відсутності працівника на роботі згідно із законодавством упродовж кількох годин, за ці години за ним зберігається середньогодинний заробіток, а за відпрацьовані години оплата праці здійснюється відповідно до умов, визначених трудовим договором.

Джерело : Журнал "Кадровик України"