Відрядження по Україні: що потрібно знати кадровику

Відрядження по Україні: що потрібно знати кадровику

1. Поняття «службове відрядження» 2. Яка поїздка не вважається відрядженням 3. Кого можна/не можна направити у службове відрядження 4. Документальне оформлення направлення у відрядження.

Нормативно-правові акти до теми:

  •  Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (далі —ПКУ);
  •  Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 р. № 8073-X (далі —КУпАП);
  •  Закон України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» від 15.09.1999 р. № 1045-XIV (далі —Закон № 1045);
  •  Інструкція про службові відрядження в межах України та за кордон, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 р. № 59 (далі —Інструкція № 59).

Існують певні «підводні камені», про які кадровику потрібно завжди пам’ятати під час оформлення відрядження. Наприклад, яка поїздка не вважається відрядженням? Кого не можна направляти у відрядження за будь-яких обставин? Як не припуститися помилки під час складання документів? На ці та інші запитання відповідаємо в статті й сподіваємось, що вона допоможе розставити всі крапки над «і».

Що таке службове відрядження та яка поїздка
не вважається відрядженням

Вичерпне та ґрунтовне визначення поняття «відрядження» надає Інструкція № 59. Так, згідно з абзацом першим п. 1 розділу І Інструкції № 59 службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника органу державної влади, підприємства, установи та організації (далі — підприємство), що повністю або частково утримується (фінансується) за рахунок бюджетних коштів, на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи. Зв’язок службового відрядження з основною діяльністю підприємства необхідно підтвердити відповідними документами.

Місцем постійної роботи вважається той підрозділ, робота в якому обумовлена трудовим договором чи контрактом (п. 2 розділу І Інструкції № 59). А документами, що підтверджують зв’язок такого відрядження з основною діяльністю підприємства, відповідно до абзацу другого п. 1 розділу І Інструкції № 59, зокрема, є:

  •  запрошення сторони, що приймає й діяльність якої збігається з діяльністю підприємства, що направляє у відрядження;
  •  укладений договір чи контракт;  
  •  інші документи, які встановлюють або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини;
  •  документи, що засвідчують участь відрядженої особи в переговорах, конференціях або симпозіумах, інших заходах, які проводяться за тематикою, що збігається з діяльністю підприємства, яке відряджає працівника.

Не є відрядженнями (якщо інше не передбачено законодавством або колективним чи трудовим договором) службові поїздки працівників, постійна робота яких проходить у дорозі або має роз’їзний (пересувний) характер (п. 2 розділу І Інструкції № 59). Це, наприклад, водії, торговельні представники, торговельні агенти, експедитори тощо, оскільки замість добових за це їм виплачуються обумовлені трудовим договором відповідні доплати та надбавки. Крім того, як свідчить практика, не є відрядженнями:

  •  поїздки за дорученням керівника в межах одного населеного пункту, в якому розташоване постійне місце роботи працівника, які не оформлені відповідним наказом;
  •  поїздки працівників, робота яких здійснюється за вахтовим методом, оскільки за цю роботу вони замість добових отримують відповідні надбавки, що обумовлені трудовим договором;
  •  поїздки працівників для виконання завдань, що не відповідають їх трудовим функціям, визначеним ст. 21 та ст. 31 КЗпП;
  •  поїздки, що не пов’язані з основною діяльністю підприємства;
  •  поїздки працівників у зв’язку з їх навчанням та підвищенням кваліфікації, оскільки таким працівникам виплачуються компенсації відповідно до постанови КМУ від 28.06.1997 р. № 695.   

Важливо! Норми та положення Інструкції № 59 є обов’язковими лише для органів державної влади, а також для підприємств, які повністю або частково фінансуються за рахунок бюджетних коштів. Однак вони можуть застосовуватися й іншими підприємствами, якщо це визначено локальним актами підприємства. Тому підприємству доцільно визначати в своїх внутрішніх документах перелік посад, для яких службові поїздки є відрядженнями.

Продовження статті читайте за посиланням: https://profpressa.com/articles/vidriadzhennia-po-ukrayini-shcho-potribno-znati-kadroviku?fbclid=IwAR2gOCH-ko5MVWlf9QyODZrDSLER7bVp3Cw-gWiCqgJpCAnVuRxkJRR3MT0

Джерело : Газета "Консультант Кадровика"


Залишити коментар
Будь ласка, введіть ваше ім’я
Будь ласка, введіть коментар.
1000 символів

Будь ласка, введіть email
або Відмінити

Інші статті в категорії HR, менеджер з персоналу, рекрутинг Менеджмент, керування, KPI