Особливості роботи водіїв

Особливості роботи водіїв

Нормативно-правові акти та список скорочень до теми:

  • постанова КМУ «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» від 30.08.2002 р. № 1298 (далі — Постанова № 1298);
  • Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затверджене постановою КМУ від 08.05.1993 р. № 340 (далі — Положення № 340);
  • Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затверджене наказом Міністерства транспорту та зв’язку України від 07.06.2010 р. № 340 (далі — Положення № 340-1);
  • Випуск 69 «Автомобільний транспорт» Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників, затверджений наказом Міністерства транспорту та зв’язку України від 14.02.2006 р. № 136 (далі — Випуск 69 ДКХП);
  • Національний класифікатор України «Класифікатор професій» ДК 003:2010, затверджений наказом Держспоживстандарту України від 28.07.2010 р. № 327 (далі — КП);
  • лист Міністерства праці та соціальної політики України «Про встановлення водіям надбавок та додаткової відпустки за ненормований робочий день» від 04.06.2008 р. № 143/13/116-08 (далі— лист Мінпраці № 143/13/116-08). 

Загальні положення

Сьогодні майже на кожному підприємстві використовується службовий автомобіль. До роботи на ньому залучаються особи з відповідними вміннями, а саме водії. Але чинний КП не містить такої професійної назви роботи, як «Водій». Згадане найменування використовується зазвичай у побутовому мовленні. Тож перш ніж приймати працівника на роботу потрібно визначити, яким транспортним засобом він керуватиме, його функції та, відповідно, обрати назву професії згідно з КП.

У КП містяться, зокрема, такі професійні назви робіт для водіїв: «Водій автотранспортних засобів» (код КП 8322); «Водій всюдихода» (код КП 8331); «Водій мототранспортних засобів» (код КП 8321); «Водій навантажувача» (код КП 8334); «Водій самохідних механізмів» (код КП 8334); «Водій трамвая» (код КП 8323); «Водій транспортно-прибиральної машини» (код КП 8290); «Водій тролейбуса» (код КП 8323); «Водій-випробувач» (код КП 7231); «Водій-інструктор» (код КП 5149). Як правило, приймаються на роботу водії на службовий автомобіль, тож у такому разі слід обрати назву «Водій автотранспортних засобів» з кодом КП 8322.

Вимоги до водіїв

До керування транспортними засобами допускаються особи, які мають посвідчення водія на право керування транспортними засобами відповідної категорії, досягли певного віку та за станом здоров’я здатні керувати транспортним засобом. Відповідно до п. 3 Положення № 340 транспортні засоби поділяються на категорії:

  • А1 — мопеди, моторолери та інші двоколісні (триколісні) транспортні засоби, які мають двигун з робочим об’ємом до 50 куб. см або електродвигун потужністю до 4 кВт;
  • А — мотоцикли, у тому числі з боковим причепом, та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об’ємом 50 куб. см і більше або електродвигун потужністю 4 кВт і більше;
  • В1 — квадро- і трицикли, мотоколяски та інші триколісні (чотириколісні) транспортні засоби, дозволена максимальна маса яких не перевищує 400 кг;
  • В — автомобілі, дозволена максимальна маса яких не перевищує 3500 кг (7700 фунтів), а кількість сидячих місць, крім сидіння водія, — восьми;
  • С1 — призначені для перевезення вантажів автомобілі, дозволена максимальна маса яких становить від 3500 до 7500 кг (від 7700 до 16500 фунтів);
  • С — призначені для перевезення вантажів автомобілі, дозволена максимальна маса яких перевищує 7500 кг (16500 фунтів);
  • D1 — призначені для перевезення пасажирів автобуси, в яких кількість місць для сидіння, крім сидіння водія, не перевищує 16;
  • D — призначені для перевезення пасажирів автобуси, в яких кількість місць для сидіння, крім сидіння водія, більше 16;
  • ВЕ, С1Е, СЕ, D1E, DE — состави транспортних засобів з тягачем категорії В, С1, С, D1 або D, яким водій має право керувати, але який не належить до зазначених категорій составів транспортних засобів;
  • Т — трамваї та тролейбуси.

Посвідчення водія на право керування транспортним засобом однієї з категорій видається особі, яка пройшла медичний огляд у порядку, встановленому Міністерством охорони здоров’я, а також підготовку або перепідготовку відповідно до встановлених планів і програм та склала теоретичний і практичний іспити в сервісному центрі Міністерства внутрішніх справ. За загальним правилом, керувати транспортним засобом можуть особи, яким виповнилося 18 років. 

Особливості прийняття на роботу водіїв

На роботу водії приймаються, як правило, шляхом укладання трудового договору на загальних умовах. Зокрема, прийняття на роботу оформлюється наказом роботодавця. Але до цієї категорії працівників висуваються й деякі додаткові умови. Так, під час прийняття на роботу водія потрібно враховувати вікові та кваліфікаційні вимоги, передбачені для них законодавством. Крім того, законодавчо визначено, що для виконання певних видів робіт роботодавець також може вимагати довідку про стан здоров’я. Тож особи, які працевлаштовуються за професією водія, мають надати медичну довідку щодо придатності до керування транспортним засобом, яка видається закладом охорони здоров’я.

Вимоги до освіти водія автотранспортного засобу наведено у Випуску 69 ДКХП — це повна або базова загальна середня освіта, професійно-технічна освіта (навчальний заклад з підготовки водіїв автотранспортних засобів). Для прийняття водія на роботу для керування службовим автомобілем працівнику достатньо мати категорію «В» та володіти вмінням керувати відповідним транспортним засобом.

У штатному розписі, наказі про прийняття на роботу, робочій інструкції, трудовій книжці працівника запис про назву професії виконується із зазначенням кваліфікаційної категорії, розряду, класу (наприклад, «Водій автотранспортних засобів IІІ класу»), оскільки I, ІІ та IIІ класи водіїв є рівнем кваліфікації працівника. Також роботодавець зобов’язаний застрахувати водія від нещасного випадку. 

Закріплення транспортного засобу за працівником

До початку роботи за укладеним трудовим договором роботодавець зобов’язаний:

  • роз’яснити працівникові його права та обов’язки й проінформувати під підпис про умови праці, наявність на робочому місці, де він працюватиме, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров’я, його права на пільги й компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства та колективного договору;
  • ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором;
  • проінструктувати працівника з техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці та протипожежної охорони;
  • визначити працівникові робоче місце, забезпечити його необхідними для роботи засобами.

Робочим місцем водія вважається місце за кермом транспортного засобу або місце, де він виконує обов’язки, визначені трудовим договором. Таким чином, за водієм має бути закріплений транспортний засіб підприємства. Закріплення автомобіля відбувається шляхом видання роботодавцем наказу, з яким водія ознайомлюють під підпис (додаток).

Продовження статті читайте за посиланням: https://profpressa.com/articles/osoblivosti-roboti-vodiyiv?fbclid=IwAR1hSbMuOQIJ2q_EZNc56k8sodAICMlUtSfoSY3fTPTp3tMpSe-IP0M2wPs
Джерело : Журнал "Кадровик України"


Залишити коментар
Будь ласка, введіть ваше ім’я
Будь ласка, введіть коментар.
1000 символів

Будь ласка, введіть email
або Відмінити

Інші статті в категорії HR, менеджер з персоналу, рекрутинг Менеджмент, керування, KPI